ЗАПРАВА

Брать/ взять заправу. Волг., Дон. Приобретать какую-л. привычку. Глухов 1988, 5; СДГ 2, 13.

Смотреть больше слов в «Большом словаре русских поговорок»

ЗАПРАВИТЬ (ЗАВЕСТИ) МАШИНУ →← ЗАПОРОШИТЬ ГЛАЗА

Смотреть что такое ЗАПРАВА в других словарях:

ЗАПРАВА

імен. жін. родузапрос сущ. муж. рода¤ без заправи -- без запроса

ЗАПРАВА

-и, ж. Те, чим заправляють їжу.

ЗАПРАВА

кул.seasoning

ЗАПРАВА

I в соч. - без заправи II кул. заправка; разг. подбелка, подболтка, подбойка

ЗАПРАВА

-и, ж. Те, чим заправляють їжу.

ЗАПРАВА

запра́ва іменник жіночого роду

ЗАПРАВА

Запыт

ЗАПРАВА

-и ż zaprawa; przyprawa

ЗАПРАВА

см. Заправка.

ЗАПРАВА

запыт

ЗАПРАВА

запыт

T: 69